Названия наркотиков Рассказово ссылка на мегу tor МЕФ КОКАИН

Записи личного дневника наркомана:

Прода наркоту – это как закладки делать. Карамба, эта зависимость, аи-ай-ай! Гоняю один закладочный депресняк за другим, и тут понимаю, что нужно срочно подогреть ситуацию. Захожу в свою любимую точку.

Начинается поиск продавца наркотиков – это как игра в прятки. Смотрю на улице, думаю: "Все эти простолюдины – они ничего не понимают, какой первак сейчас хочу я!" Ловлю взгляд подозрительного типа, иду к нему. Беседа короткая, обмениваемся чеками, расходуем дозу. Ух, сейчас будет айф!

Бегу в ларек, покупаю себе шляпу – ведь какой МДМА без шляпы? Затем направляюсь к парку, где планирую насладиться этим сумасшедшим прецом. Какой же это шик, почувствовать себя свободным и бегать голым по улице, одетым только в шляпу! Блин, почему это никто не понимает?

Мир становится ярким, кажется, что все вокруг светится и трясется. Чувствую себя чем-то непобедимым, словно супергероем. Меня настигает волна эйфории, вот она, настоящая жизнь!

Бегаю по улицам, вижу прохожих, которые смотрят на меня, словно я с другой планеты. Их лица искажаются, они не могут понять, что происходит. А я все бегу и бегу, голый, но с шляпой. Конечно, это связано с наркотиками, это необычное действие МДМА.

Вот я, иду по городу, одетый только в шляпу и принимаю наркотики. И что? Кто уж тут нормален? Кто все эти правила придумал? Это я живу своей правдой, иду своим путем. Я человек свободы! И я ничего не боюсь!

Мои нервы напряжены, душа летает, тело ощущает каждое движение. Время тянется, и я наслаждаюсь каждой секундой этого путешествия. Ощущение, что у меня имеется ключ от всех дверей мира, и я могу открыть их все!

Но вот часы показывают, что эффект начинает спадать. Я чувствую, как вытекает последняя таинственная капля этого прекрасного препарата. Мое приключение подходит к концу. Я останавливаюсь, снимаю шляпу, садуюсь на лавку и задумываюсь о своих похождениях.

Нет, это не место для меня, дальше нужно двигаться. Жизнь продолжается, и я хочу прожить ее на полную катушку! Возможно, завтра придумаю что-то еще сумасшедшее, ведь я наркоман, и это моя реальность.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.